Жовква

Цього разу ми вирішили зупинитися у Жовкві – невеликому містечку, що близько тридцяти кілометрів північніше Львова. Жовква – це застигла і сконцентрована історія Галичини. Маленьке і ошатне, воно чомусь не дуже популярне серед українських туристів, але дійсно варте одного-двох днів відвідин.

Почну із власних вражень . Як завжди підготувавшись і прочитавши історичні статті про це містечко, я все одно не чекала того, що побачила. При в’їзді місто видається звичайним провінційним містечком, хоч і по-західноукраїнськи чистим та заквітчаним. Раптом, за масивом девятиповерхівок з’являється чудова дерев’яна церква Різдва. Схожими їх будували древні русини, такими в Карпатах їх городили гуцули і лемки – строгими але вишуканими. Всередині – рушники і ікони, зовні – чудові квіти, кована огорожа і ксьондз розмовляє по мобілці.


Далі проїжджаємо до центру. Раптом з-поміж низьких будівель виринає велична споруда Домініканського монастиря із фортечними мурами, що нагадують, що в ті буремні часи тут не тільки спасали свої душі, але й рятували мешканців від османських набігів. На жаль, саме Домініканський собор, який формально зараз належить греко-католикам і є найзанедбанішим із жовківських церков. А деякі приміщення використовуються під державні установи та здаються всім бажаючим.



Аж ось з-за рогу виринає майдан – колишня площа Ринок, зараз Вічева. За розмірами вона значно більша львівської, хоч кам’яниці і не такі вишукані і загалом, цікавіша. Оскільки Жовква будувалася цілеспрямовано і за зразками «ідеальних міст», панорама центральної площі вражає. В центрі відкритого простору – останки розібраної старої ратуші, посередині – замок-палац, за ним залишки парку, ліворуч – Кафедральний собор і Глинська брама, праворуч – мальовнича дерев’яна галерея замку і ще одна брама. І по периметру – будинки, нещодавно відреставровані, деякі з них своїми критими галереями нагадують подільській Гостинний двір.







Замок радує тільки фронтальною частиною, на жаль, всередині від величі королівської резиденції нічого не збереглося. Внутрішній дворик занедбаний, а в одному із приміщень розташований убогенький музейчик. Наразі там була виставка макетів дерев’яних храмів Гуцульщини.


Біля замку нова Ратуша, зведена в тридцятих роках.

Меморіал закатованим НКВД мешканцям міста.


Трохи в сторону – а в Жовкві нічого не можу бути далеко:) – і в небо здіймається величний Василіанський собор.
В затишному внутрішньому дворику монахині проводжають діток з уроку. Квіти, спокій та безодня неба – ось він, осередок релігійності.




Вулички Жовкви та її мешканці – птахи, киці, пам’ятники та … ангели.





Дивує те, що незважаючи на святкові чотири дні вихідних, українських туристів в Жовкві немає, тільки поляки. Єдиний у Жовкві, зате дуже милий і трьохзірковий готель www.hotel-styl.com.ua, працює майже виключно на туристичні групи гостей-поляків.

Недарма Станіслав Жолкевський збудував це славне місто, а король Ян Собеський зробив його своєю резиденцією – завдяки їм прийдешні покоління можуть радіти цій красі.