Є на Поділлі, як і по всій Україні, багато пам'яток давнини.
Як пише поет: "Маємо руїни (замків, святинь, фабрик, мостів, обсерваторій, найбільше руїн цвинтарів, адже немає нічого простішого, ніж захопити покинуті втікачами помешкання, але хто доглядатиме чужі могили?). Маємо руїни, це знаки "нашарування культур", це також знаки "нашарування антикультур", це вимушені ландшафтні колажі, це справжній постмодернізм, гра в цеглини буття, тільки не ми є гравцями в цій грі."
Ю.Андрухович. "Час і місце, або моя остання територія"
"Україна - країна - руїна.."
О.Бердник.
Частенько по дорозі в Городок до бабусі (тепер будемо іздити тільки на могили *сумно так* )ми проїзжали цікаві містечка і села Житомирщини, Вінничини і Хмельниччини. Багато з них відмічені на туристичних картах України чи таких Інтернет-ресурсах, як castles.com.ua, це і Бердичів (де вінчався Бальзак), і Хмільник (з його прекрасним середньовічним фортом, а також совковими санаторіями), і Летичів (Санктуарій католицький і бронзовий Кармалюк), і звичайно ж, Меджибіж. Місто між Південним Бугом і Бужком, селище скіфських часів і оплот поляків в данній місцевості в пізднє середньовіччя. Непогано збереглася місцева фортеця, шкода, що держава ніколи не приділяла їй уваги, на відміну від Камянецької.
Минулого літа ми з чоловіком наважилися таки на автомобільне турне в Карпати, тоді Марійці було півтора, мама з братом приєдналися. Все пройшло чудово. І як завжди, "стрижнем" маршруту було Поділля - там живуть мої бабусі.
Отже, пункт перший - Меджибіж.
Немає коментарів:
Дописати коментар