"Мама, я тебе лублю!" - пригорнеться, поцілує,- і образа чи гнів тане наче сніг під теплим лагідним сонечком. І нехай вона інколи цим користується у своїй дитячій наївній вірі в непереможності своєї посмішки, в могутній силі своєї ласки, хай вважає, що поцілунком можна загоїти "ваву". Донечко, не завжди в житті ласкою можна залікувати біль! Не завжди добро перемагає, і не завжди світло розсіює темряву.
А поки що ти, Світла моя, зростай і набирайся сил. Ваше покоління змінить світ, та й ми, надіюся, допоможемо!
